Кафедра документознавства та інформаційної діяльності ІФНТУНГ

Головна » 2010 » Квітень » 19 » "Культура на архівах"
16:50
"Культура на архівах"

Наповнення спеціалізованого державного каналу пізнавальне, а часом навіть актуальне

Навіть у середовищі націонал-патріотичної інтелігенції, де актуальні розмови про відсоток питомо української культури на вітчизняному телебаченні, не всі знають про існування державного каналу «Культура». А цей мовник ось уже скоро п'ять років веде цілодобове мовлення. Правда - в сегменті не просто нішевих, а навіть дуже нішевих супутникових каналів. Утім ті, хто все ж таки знає про існування «Культури», не задоволені його наповненням. Мовляв, не сучасне, не актуальне, не модерне. Хоча запитай кого з критиків, коли і що вони дивилися по «Культурі» останній раз, відповіді, швидше за все, не буде.

 

Так, український державний канал «Культура» не відповідає сучасним вимогам до подачі інформації. Тут в ефірі, наприклад, телерозповіді про учасників війни виробництва облтелерадіокомпаній - п'ятирічної давнини (чи живі ще герої?), кількарічної давнини телеінтерв'ю про культуру і проект Василя Ілащука «Дорогами України». Канал неформатний, майже не створює власного продукту через брак коштів. Офіційний сайт «Культури», між іншим, із 2007 року не оновлювався, що саме по собі красномовно. А наповнення, власне, каналу складається переважно з архівів ще радянської доби. Значна частина їх - виробництва студії «Укртелефільм», на базі якого канал від самого початку будувався. Проте це не означає, що український дер­жавний канал «Культура» не цікавий і з нього не можна почерпнути ніякої інформації. Це як на нього дивитися. Тобто треба час від часу його, власне, дивитися, що автор цих рядків робить дедалі частіше.

 

Зайду здалеку. Насамперед, ще в січні цього року саме на каналі «Культура» почув оголошення про акцію «АнтиНЕК: ні цензурі!», в якій брали участь відомі українські митці і яка мала не аж такий великий, проте - досить серйозний резонанс. Принаймні ті, проти кого акція була спрямована, досі гикають. Оголошення це звучало і в ефірах інших, більш популярних каналів. Проте саме в цей час я з ознайомчою метою перемкнув телевізор на «Культуру» і почув у новинах актуальну інформацію. Що підтвердило: на «Культурі», яку дуже зручно критикувати, є не просто новини, а й можна часом почути та побачити щось актуальне. Наприклад, кілька тижнів тому в одному з випусків таких новин, що мають назву «Прайм-тайм культури», державний канал критикував бездарну державну культурну політику. Отже, є бажання працювати і наповнювати «Культуру» не лише архівами.

 

А чому б, між іншим, і не телевізійні архіви? Є, наприклад, російські канали «Ретро» та «Ностальгія», і в цьому ряду наша «Культура» - стовідсоткова ностальгія за часами, коли українське телебачення знімало телевізійне кіно на власному матеріалі, фіксувало на плівку і потім показувало популярні театральні вистави, зрештою, навіть опановувало формат, який сьогодні називається «міні-серіал».

 

Ми це могли. Чорно-білі українські телефільми 1970-х років варто подивитися хоча б із пізнавальною метою. Те ж саме - з телевиставами 1980-х. Лише на «Культурі» я можу побачити телевізійну двосерійну адаптацію «Для сімейного вогнища» Франка, «У «чорних лицарів» Дольд-Михайлика, одну з версій «Пригод бравого вояка Швейка» тощо. Аналогічні зразки, але не українського радянського, а російського радянського телебачення транслює та ж «Ностальгія» - канал, до речі, досить популярний у певних колах.

 

В ефірі української «Культури» показують записи і сучасніших вистав. І я впізнаю в акторах, котрі старанно грають на сцені, ті ж обличчя, які приїлися на плакатах, що рекламують їжу, та миготять в інших рекламних роликах. І мені (не сумніваюся, й іншим) більше до вподоби зразки власне акторського мистецтва - нехай навіть у стилі ретро. Не сперечаючись про смаки, констатуємо: пізнавальна складова контенту «культурного» державного мовника очевидна.

 

Слід згадати про інші спеціалізовані телепрограми про культуру на інших каналах, які були актуальнішими, проте не вижили через, власне, відсутність будь-яких архівів будь-якого відео будь-якої давнини. Насамперед це «Культурний фронт» Юрія Макарова. Він виходив у ефірі Першого Національного в досить зручний час, та згорнувся, як на мене, зовсім не через невиправдані претензії на аналітичну журналістику. З тих, хто робив проект, компетентним виявився хіба що сам Макаров та редактори, яких він привів із собою. Програми про проблеми культури не робляться, як на мене, за принципом талант-шоу чи політичних псевдодебатів у студії. Проблеми культури треба відчувати, як і контекст усього, що відбувається в культурі. До того ж Юрій Макаров та його команда свідомо уникали дискусійності. Тобто до розмови запрошували в студію лише тих, кого керівник проекту та його помічники вважали актуальними діячами культури. Та й відеовізитки гостей виглядали лише паспортними даними, а ілюстрацій до теми чергового випуску у вигляді сюжетів на задану тему не було взагалі. З одного боку, не дозволяв хронометраж, з іншого - формат у стилі «а поговорити».

 

Розмова, не підкріплена багажем архівних знань, загубила давній нічний проект каналу «1+1» «Остання барикада». Тріпотня «про взагалі» набридла під кінець самим ведучим. Недавній проект «Культ Сіті», що протримався на каналі «Сіті» зовсім недовго, навпаки - давав ілюстрації без підписів та пояснень. У випадку «Культурного фронту» були люди, котрі вміють говорити, нічим свої слова не ілюструючи, а «Культ Сіті» - можливість зняти відео лише для відеоряду, за принципом: «Знімай оце, крупним та загальним!», без внутрішньої потреби пояснити, що «оце» таке. Тому архіви «Культури» для мислячої людини не зовсім уже нудне видовище: без такого багажу знань навіть модерний «культурний» проект не потягнути.

 

Пряма мова

«Грошей на розвиток «Культури» завжди не вистачатиме»

 

Жанна Мазицька, гендиректор Держтелерадіокомпанії «Культура»:

 

- У нас на каналі працює колектив ентузіастів - близько 130 осіб. Ми намагаємося видавати глядачеві свіжу інформацію. Вважаю, що останнім часом підвищився рівень власної продукції. Зараз розміщуємо її у зручний для перегляду вечірній час. На телеканалі «Культура» можна почути Оксану Пахльовську, Михайла Наєнка і Мирослава Поповича, подивитися документалістику про Віру Холодну і Марію Капніст, багатьох інших видатних акторів, письменників, музикантів і художників. До речі, завдяки супутнику нас дивиться діаспора в Канаді та Німеччині.

 

Ми відкриті для співпраці зі сторонніми студіями. Приклад такої співпраці - «Золота колекція «Золотих воріт». І показ ретро-робіт робимо на основі угод, укладених із Мінкультом, окремими режисерами чи творчими колективами.

 

Ми реалісти і розуміємо, що грошей у держави на розвиток «Культури» завжди не вистачатиме. Тому націлені робити програми, які б були цікаві рекламодавцям або спонсорам. Погодьтеся, в академічно-культурологічний контекст дуже складно завести рекламу. Спочатку плануємо мати хоча б 20 відсотків такого наповнення, а далі розширюватимемо його до 50 відсотків.

 

Андрій Кокотюха, для газети «Україна молода»

Переглядів: 657 | Додав: Артік | Теги: канал культура | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Ви праві. Я теж дивлюсь прайм-тайм культури. Там дійсно актуальні новини і цікаві матеріали. Так втомився від політики, а з такими культурнми новинами тільки і відпочиваю. Головне, що без архівних кадрів, а постійний свіжак. Чого не скажеш про основне наповнення культури

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Сб, 21.10.2017, 17:32
Вітаю Вас Гість

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
>>>ОГОЛОШЕННЯ<<<

Шановні викладачі кафедри ДОК! Якщо у вас є інформаційні повідомлення, які б ви хотіли бачити як ОГОЛОШЕННЯ на сайті кафедри, скидайте їх або в міні-чат, або на ел.скриньку artik12@ukr.net, або СМСом на номер 0673423330. Якщо ж у Вас є фотоматеріали, для додаваня у розділ "Фотогалерея" скидайте їх (або посилання на них) на вищезазначену скриньку. Інформацію в маси:) Адміністратор сайту.




  



ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Погода Івано-Франківську » Україна

Рейтинг сайтів прикарпаття